Діаграма Герцшпрунга — Рассела

Найвідомішою діаграмою в астрономії є діаграма Герцшпрунга-Рассела. На ній графічно відображена  залежність  між  світністю  ( чи абсолютною зоряною величиною )  та спектральним класом (тобто, температурою поверхні) зорі, починаючи від гарячих біло-блакитних зір у лівій частині діаграми до холодних червоних зір у правій частині.

 

 

На цій діаграмі відмічені 22 000 зір з каталогу Hipparcos і 1 000 зір з низькою світністю (червоні і білі карлики) з каталогу Gliese Catalogue of Nearby Stars.

 

 

Звичайні карликові зорі з водневим циклом термоядерних реакцій такі,як Сонце, знаходяться в групі,що простягається від нижнього лівого кута до правого верхнього і має назву головна послідовність. Зорі-гіганти утворюють свою власну групу у верхній правій частині діаграми.

 

 

Над ними розташовані більш рідкісні яскраві гіганти і надгіганти.

 

 

У лівому нижньому куті знаходиться група білих карликів – ядра старих зірок,у яких вичерпались джерела термоядерної енергії. Охолоджуючись протягом мільярдів років, вони переміщуються до нижньої правої частини діаграми.

Діаграма Герцшпрунга — Рассела

Розподіл зір за класом світності

Другим виміром класифікації  є розподіл зір за класом світності. Існують 5 таких класів.

 

 

I Надгіганти.

 

 

Дуже масивні і яскраві зорі, близькі до кінцевої стадії свого життя. Поділяються на підкласи Ia (яскраві надгіганти) або Ib (надгіганти). Надгіганти рідкісні і короткоживучі зірки – одна зірка на мільйон є надгігантом. Найближчий надгігант - зірка Канопус (F0Ib), 310 світлових років від Землі. Інші приклади: Бетельгейзе (M2Ib), Антарес (M1Ib) і Рігель (B8Ia).

 

 

II Яскраві гіганти.

 

 

Зірки,що за рівнем світності розташовані між гігантами і надгігантами. Наприклад, Саргас (F1II), Альфард (K3II).

 

 

III Гіганти.

 

 

Переважно,це зорі невеликої маси наприкінці свого життя,діаметр яких збільшений за рахунок розширення зовнішніх шарів. Ця категорія також включає в себе зорі великої маси,які в процесі подальшої еволюції перетворюються на надгіганти. Наприклад, Арктур (K2III), Адар (B1III) і Альдебаран (K5III).

 

 

IV  Субгіганти.

 

 

Зорі,в надрах яких ще не розпочалась термоядерна реакція за участю гелія. У навколоядерній оболонці швидкість реакцій горіння водню зростає, зовнішні шари зорі починають розширюватися під потужним тиском випромінювання і зоря переходить у стадію субгіганта. Приклади: Альнаїр  (B7IV),Муфрід (G0IV),відзначимо також один з найвідоміших субгігантів Проціон – спектральний клас  F5IV-V.

 

 

V  Карлики або зорі головної послідовності.

 

 

Усі звичайні зорі, джерелом енергії яких є термоядерні реакції перетворення водню на гелій. Стадія перебування на головній послідовності — найтриваліший етап еволюції зорі. Зорі класів О та В дуже яскраві і зазвичай мають світність  вищу,ніж більшість гігантів. Деякі приклади:  Сонце (G2V), Сіріус (A1V) , Вега (A0V).

Розподіл зір за класом світності